30/6/2009 20:33
"...Это еще что! На Иркутской пересылке деда встречал. Помнишь, Гнус, он все Сталина с царем
путал?...
...- Ну, как же? Иван Иванович Калита
- Верно. Почтеннейший человек. Так тот Иван Иванович... - Чарли
оглянулся по сторонам, перешел на полушепот, едва шевеля синими губами:
Ильича от триппера врачевал. Партийная тайна, и потому прошу..
- Иди ты?! - Верзилов перестал чинить сапог, уставился на Чарли. - На
ком же он словил эту заразу? Занятой такой человек. Неужто на Надежде
Константиновне?
- Не, - покачал головой Чарли и вздохнул, глубоко переживая трагеди
вождя, - была в Питере одна шлюха, Революцией звали..
- Замолчи, звонок поганый! - Лука сунул под матрац целую руку, выхватив
припасенный на всякий случай железный прут- Не пятнай человека! Он как
лучше хотел
- Напрасно вы, Лука Романович, проявляете не свойственные советскому
человеку звериные инстинкты. Что касается Владимира Ильича, так он тоже живым был..
- Для меня Ильич и сегодня жив! Он - совесть нашего государства
- Согласен! А раз живой, значит, хочется..."
из книги Высоцкого и Мончинского "Черная свеча"
30/6/2009 15:51
Комуняцьке ідоліщє з минулого понівичене кувалдою українського сьогодення. Вандалізм по відношенню до каменю, як відповідь на похуїзм ссученої влади по відношенню до свого народу. Понівечина фігура картавого, як символ небажання українця гратися в терпимість і псевдопримирення. Ініциатива кількох осіб, як прояв неспроможності гігантського апарату влади. Розтрощене їбало лідера антиукраїнського режиму в центрі столиці України.