Падйом, бляді - дохтор прийшов!!! (с)

Так багато всього. І все таке важливе. Ну, просто все. Аби навчиться робити дублей - клонів (як у Стругацьких в "Понеділку...") і "присвятити" себе справам вічности. А то загрузаєш у всіляких дрібницях. Але якшо не повирішувати тих дрібниць, то до справ вічності можна взагалі не "дійти". Так може дрібниці важливіші? Бо де ми, і де вічність...
А ще ж тре вести боротьбу. А як же без цього - світ ще такий недосконалий і зло знову підіймає голову. Аби стати Мєфістофілем і перейти на іншу сторону, шоб враз позбути цей світ зла. А як же ж тоді буде ідентифікуватися добро? І вазагалі...
Блять..

В густих муромських лісах сидить калдун і калдує. Калдун сидить посеред кола дерев'яних ідолів. Ідоли мають чітко виражені морди Івана Грозного,Іосіфа Джугашвілі, Єкатєріни ІІї, Петра Іго, Віссаріона Бєлінського. Поміж ідолів стоять коли, на які насаджені черепи шведських вікінгів, якутів, горних казлів, кримських ханів, чукотських мисливців, литовців, донських козаків. До черепів приклеєні клеєм ПВА довжелезні боярські бороди. Посеред капіща горить газова гарєлка ,на якій стоїть казан, в якому киплять всепаглащающіє Щі. Калдун кидає в Щі шмаття золота, алмази, хліб, карти автономних республік, ллє нафту. Калдун шепоче: "Защіта братніх народів, братня допомога, защіта, допомога...". Поступово калдун впадає в екстаз, починає битися в припадку. З кущів вилазить медвідь, дістає з під каменю матрьошку ,виймає з неї пляшку горілки і дає її калдуну. Калдун випиває горілку,медвідь стає "струнко" і починає співати слова "Інтернаціоналу" на музику "Боже, царя, храні". Птахи на деревах починають виблискувати білими, синіми і червоними кольорами. На лобі в колдуна проступає пєнтаграма.
КІНЕЦЬ