навіть не опиратися, а нашо? кажи мені, кажи... кажи все, що маєш на мене...
називай поганню, називай як хочеш, шльондрою останньою називай, клятвоприступницею,
не вартою навіть зневаги, не достойною того, щоби стояти поряд з тобою, дихати поруч...
кричи ж-зривайся, лайся брудно, лайся гидко, лайся почутим-відчутим-вигаданим-все-одно не твоїм!
не буду опиратися, навіщо? покажи мені, покажи... покажи все, що маєш на мене...
покажи мені себе такого зневіреного, ображеного-враженого в саме серце-на друзки,
зрадженого в такий момент! убитого-розтоптаного-спаплюженого-розіп"я
того справжнього святого...
не стримуйся-зривайся, носися по кімнаті, перевертай-бий посуд-зривай наші-не наші фото зі стін!
і не подумаю опиратися, бачиш? стою перед тебе... мішенню-лялькою маєш мене...
не ворушуся навіть, погляду не підводжу, не смію-не думаю-не наважуся, знаєш - не дихаю,
чекаю тебе чеканням-натягнутими струнами-шаленим биттям серця-спекою тіла на краю скрикнути...
наблизься-відважся-вдар навідліг-захопи в обійми.. я знаю - ти цього жадаєш, я знаю - ХОЧЕШ, я знаю!
ну ж...
